Самоїд або Самоїдська Собака: Історія Породи, Характер, Виховання та Догляд

Самоїд або самоїдський собака – це яскрава порода, яку можна охарактеризувати як “велика, біла і пухнаста хмаринка шерсті”, відома завдяки своїй щирій усмішці, яка завжди з ними. Вони сильні, розумні, вольові і водночас допитливі, і грайливі. Самоїди дуже прив’язані до господаря і можуть точно позмагатись за звання найсімейнішої породи.

Особливості породи самоїд

• Порода з тисячолітнью історією з походженням з Західного Сибіру
• Незважаючи на мисливське і гонче походження порода, самоїд більше виконує роль собаки–компаньйона
• Розумні і кмітливі
• Люблячі та віддані і понад усе обожнюють час з родиною
• Невгамовні, спритні та пустотливі
• Вольова порода з власним характером не для не досвідчених власників
• Не люблять самотність та жарку погоду.

Фізичні особливості породи

• Порода великого розміру
• Сильні та активні
• Висота в середньому від 48 см до 60 см
• Вага коливається від 22 до 27 кг
• Довгошерстана порода з густою шерстю
• Кольори шерсті: білий, молочний, кремовий.

Походження породи самоїд

Як вже ми згадували, порода самоїда має давнє, тисячолітнє походження з півострова Таймир у Північно–Західному Сибіру. Вивели цю породу самоїдський народ (зараз відомий як ненецький) від назви якого походить і назва породи. Люди вивели породу самоїдів, в першу чергу, як робочу, яка мала достатньо багато обов’язків як допомога в перевезенні в упряжці в санках, випасання стада оленей, полювання та охорона від хижих звірів. Але ще тоді самоїди перетворились на собаку-компаньйона – обігрівали вночі своїх господарів завдяки своєму теплому хутру, лежачи поруч з ними, грались і наглядали за дітьми.

Більше того, наприкінці XIX – на початку XX століття самоїди брали участь в полярній експедиції Ернеста Шеклтона з Сибіру до Антарктики. Вони брали участь в упряжці собак, які допомагали дослідниками дістатись до точки призначення.
Приблизно в той же період самоїдські собаки була завезена в Англію. В той час британська королева Олександра Данська була шанувальницею породи і підтримувала її поширення в країні, і багато сучасних англійських та навіть американських самоїдів походять з її розплідників.

Перший стандарт породи самоїдів був прийнятий в Англії в 1909 р. Стандарт породи в США був прийнятий в 1923 році, і в цьому ж році був організований перший самоїдський клуб.

Характер самоїда

Самоїд – це розумна, сильна і водночас доброзичлива собака, з яскравим зовнішнім виглядом північного походження – довгою та густою, білою шерстю, прямими вухами та їхньою особливо харизматичною посмішкою.

Такий зовнішній вигляд пояснюється північним походженням породи, коли густа та довга шерсть мала захищати від лютих морозів та вітрів. І навіть посмішка самоїда мала практичну функцію – перевернуті кутики рота дозволяли уникнути слинотечі, і замерзання слюней у бурульки.

Виведені як робоча порода, самоїдські собаки розумні, вольові, наполегливі, з власним характером та гідністю. Через що їх виховання може бути непростою справою і не для не досвідчених власників.

Але найбільше самоїдів відрізняє надзвичайна відданість та прив’язаність до господаря і своєї родини, яким вони віддані на все своє життя.

Така прихильність породи до людей, найшвидше, пояснюється їхнім походженням і вже тоді тісним спілкуванням з людьми, які розводили і виховували цю породу ще тисячу років тому на півострові Таймир у Сибіру. І хоч самоїди основну свою роль тоді мали виконувати як робочі собаки–захисники, вони обожнювали також гратися з дітьми і допомагали їм і господарям зігрітися в холодну пору і, найчастіше, всі спали поруч, обнімаючи хутряних самоїдів. Відтоді така віддана і ніжна прив’язаність у цієї люблячої породи до людей і залишилась.

Самоїд часто найбільше обожнює та слухається одну людину в сім’ї, яку він визнає своїм господарем. Але так само вони люблять однаково всіх членів в родині і доброзичливі навіть з незнайомцями. Хоча можуть проявляти пильність та сторожові навички.

Також самоїди кмітливі, дуже допитливі та люблять бути завжди чимось зайнятими і найбільше не люблять самотність і бути наодинці. Тому це не собака для двору та вольєру.

Самоїд – це однозначно дуже сімейна порода і найвірніший друг та компаньйон справжньому господарю. В такому оточенні вони будуть слухняними та люблячими вихованцями.

Виховання самоїда

Хоча самоїд розумний, кмітливий та допитливий собака, навчання та виховання самоїда може бути не для власника–початківця. Адже порода має власний характер, їй властива наполегливість та впертість.

Ця порода розумна і швидко навчається, але до його навчання потрібно підходити правильно. Самоїда не потрібно надто змушувати до виконання вправ та не втомлювати його повторенням.

Краще займатись недовгими тренуваннями, але регулярно та послідовно. Міксуйте вправи на послух з вправами на спритність і відстеження, які легко даються самоїдам. Так тренування не здаватимуться вихованцю нудними.

Активному самоїду може бути затісно жити в квартирі, хоча декілька прогулянок на день зможуть пом’якшити ситуацію. Але, в будь–якому разі, будинок з власним огородженим двором, де собака зможе гуляти, найкращий варіант.

Як ви вже зрозуміли, самоїд не любить сидіти на місці і любить бути зайнятим. Тому для них важливо мати мінімум пару активних прогулянок з іграми та вправами в день. Подбайте також, щоб у вас вдома були іграшки щоб ваший улюбленець був зайнятий і не нудьгував. Адже тоді у них може почати проявлятись непослух, вони можуть гризти чи псувати меблі, чи вчиняти інші пустощі. Тоді ж як після активних прогулянок ваший самоїд буде значно спокійніший вдома і солодко спатиме.

Через своє північне походження самоїдська собака чудово себе почуває в холодному кліматі, тоді як в спекотну погоду він переносить складніше. Тому не дозволяйте йому інтенсивно займатися спортом, коли дуже жарко. Під час спеки краще тримайте самоїда вдома з вентиляторами або кондиціонером.

Також через своє мисливське походження самоїди полюбляють бігати за кимось та переслідувати, тому привчаючи до вигулу потрібно враховувати цей момент.

Самоїд також досить “балакуча” собака, який любить поговорити, озвучуючи свої симпатії та антипатії голосом.

Виховання цуценяти самоїда

Якщо ви хочете виховати слухняного і впевненого самоїда, важливим у вихованні є рання соціалізація цуценяти у віці 4–6 місяців. В цей час варто знайомити цуценя з іншими людьми та тваринами.

Щодо догляду до за цуценям самоїда потрібно бути особливо пильним у віці від 4 до 7 місяців. Тоді формується кістковий скелет собаки, що робить їх сприйнятливими до кісткових розладів та травм. Також важливо слідкувати в цей вік, щоб цуценя не переїдало, щоб утримати їх від надто швидкого зростання.

Крім того, не дозволяйте вашому цуценяті бігати, грати і стрибати на твердих поверхнях (наприклад, на асфальті), або тягнути важкі речі, поки йому не виповниться щонайменше два роки і його суглоби будуть повністю сформовані.

Відносини з дітьми та іншими тваринами

Самоїди чудово ладнають з дітьми і готові гратися з ними днями. Хоча по своїй природі самоїди пустотливі і грайливі, особливо в компанії дітей, ці риси можуть проявлятись занадто яскраво, тому за ними потрібен нагляд.

Догляд

Через своє північне походження та холодні та суворі зими самоїд має довгу та густу шерсть. В зимовий період його шерсть стає ще густіша та щільніша, а навесні починається період активного линяння. Довга шерсть собаки потребує регулярного розчісування – 2–3 рази на тиждень і щодня під час линяння, щоб вичісувати бруд і шерсть, яка випадає. Також окремо потрібно проводити грумінг шерсті.
Цікавий факт, що шерсть самоїда відома як “самоїдська вовна” використовувалась ткачами для плетіння теплого одягу.

Купати самоїда варто не дуже часто – одного разу на 2 місяці буде достатньо, якщо шерсть ще не дуже брудна. Хоча самоїд ще й як полюбляє “купатися” в калюжі чи багнюці, тому якщо недогледіти свого самоїда, вам доведеться купати його частіше.

Щодо догляду за зубами, то їх необхідно чистити самоїду щонайменше 2–3 рази на тиждень, щоб вчасно видаляти скупчення зубного каменю та бактерій. Щоденне чищення зубів ще краще, якщо ви хочете запобігти захворюванню ясен у вашого вихованця та неприємний запах з рота через скупчення бактерій.

Обрізайте нігті 1–2 рази на місяць, якщо ваша собака не зношує їх природним шляхом (якщо ви чуєте їх клацання, по підлозі, наприклад), щоб запобігти травмуванню лап. Але не обрізайте їх надто коротко, оскільки у собак на нігтях є кровоносні судини, і якщо ви обрізаєте занадто далеко, ви можете викликати кровотечу і складність в рухах, і, як результат, відторгнення собакою обрізання нігтів в майбутньому.

Також потрібно не забувати про перевірку вух вашого собаки на наявність почервоніння або поганого запаху, що може свідчити про інфекцію. Протирайте вуха вашого вихованця ватним диском, змоченим м’яким, збалансованим рН засобом для чищення вух, чи просто змоченою водою, щоб запобігти інфекціям.

Почніть привчати свого самоїда до таких оглядів, коли він ще цуценя, так ви зможете запобігти потенційним захворюванням змалку і такі регулярні перевірки не викликатимуть супротиву у вихованця.

Годування

Рекомендована добова кількість: 1,5–2,5 склянки високоякісного сухого корму на день, розділеного на два прийоми їжі.

Ця доза може варіюватись залежно від розміру вашого собаки, віку, статури,
метаболізму та рівня активності. Тому на рахунок оптимальної добової дози харчів для вашого улюбленця проконсультуйтеся з вашим ветеринаром. І, головне, не залишайте їжу у вільному доступі, щоб ваший улюбленець не переїдав і мав дисципліну в харчуванні.

Здоров’я

Зазвичай самоїди здорові, але, як і всі породи, вони схильні до певних генетичних чи поширених серед даної породи захворювань. Тому важливо знати про них, якщо ви розглядаєте цю породу.

Кісткові проблеми

Дисплазія кульшового суглоба – досить поширене захворювання серед собак це спадкове захворювання, при якому стегнова кістка не щільно входить в тазостегновий суглоб через їх неправильне формування, і призводить до виникнення артриту.

Симптомами хвороби є біль і кульгавість на одній або обох задніх лапах, складність в рухах, наприклад при піднятті з положення лежачи чи стрибках. Але іноді собака може не мати зовнішніх ознак дискомфорту. Тому найбільш точним способом діагностики проблеми є рентгенологічне обстеження дорослої собаки. А також переконатись, що ви берете цуценя в офіційного заводчика, який може підтвердити про відсутність дисплазії у батьків негативними результатами тесту.
У будь–якому випадку артрит може розвиватися з віком собаки, тому важливо буде певним у відсутності даної проблеми.

Розшарування надколінника

Розшарування надколінника або колінної чашечки також досить поширене захворювання серед собак. Розшарування означає вивих анатомічної частини (кістки надколінника у суглобі) – коли колінний суглоб не стає в правильне положення, не фіксуючись і викликаючи біль. В більшості випадків, стан потребує консервативного лікування, і собаки живуть звичайним життям. Проте в складних випадках стан може потребувати хірургічного втручання.

Очні захворювання

Прогресуюча атрофія сітківки

Прогресуюча атрофія сітківки (PRA) – це очне захворювання, яке призводить до поступового погіршення стану сітківки ока. На початку захворювання собаки починають втрачати зір вночі, а з прогресуванням хвороби стан зору погіршується і вдень. Іноді захворювання потребує хірургічної операції, яка може покращити стан зору. Проте у більшості собак це захворювання зустрічається в старшому віці, і вони добре адаптуються до їх обмеженого або втраченого зору, якщо їх оточення залишається незмінним.

Глаукома

Глаукома – інше захворювання очей, яке спричиняє зменшення рідини в оці і підвищення тиску в оці і погіршення стану зору. Захворювання може бути у двох формах: первинній – спадковій формі, та вторинній – спричиненій іншими очними захворюваннями. Симптомами є біль в очах та втрата зору та біль. Лікування залежно від типу хвороби і може бути хірургічне або консервативне.

Спадкова гломерулопатія

Спадкова гломерулопатія або ниркова недостача – це генетичне захворювання нирок, яке поширене більше серед собак самоїдів чоловічої статі і проявляється після 3 місяців життя. Симптомами можуть бути часте сечовипускання і пиття води, млявість, втрата апетиту і ваги, анемія. Лікування не існує, спеціальні дієти та супутні ліки можуть лише покращити стан і збільшити тривалість життя. На сьогодні не існує генетичного скринінгового тесту на спадкову гломерулопатію у самоїдів, але дослідження тривають.

Гіпотиреоз

Гіпотиреоз – це порушення роботи щитоподібної залози, який характеризується зменшеною функцією вироблення гормонів. У собак це може спричиняти епілепсія, алопеція (випадання волосся), ожиріння, млявість, гіперпігментація, піодермія та інші захворювання шкіри. Лікується медикаментами та дієтою. Тому у разі виникнення схожих симптомів обов’язково зверніться до ветеринара.

Цукровий діабет

Цукровий діабет – це захворювання, при якому організм не може регулювати рівень цукру в крові. Симптомами діабету є втрата ваги, надмірне сечовипускання, спрага, але при цьому звичайний апетит і втрата ваги. Діабет не виліковується повністю, але його можна контролювати за допомогою дієти та введення інсуліну. Тому у випадку появи таких симптомів зверніться до вашого ветеринара, щоб діагностувати чи спростувати захворювання.

Загалом, самоїди, здорові собаки, і при правильному догляді ваший улюбленець житиме здоровим та довгим життям. Але важливо при виборі цуценяти бути впевненим в заводчику і переконатись, у відсутності таких генетичних хвороб  як дисплазія кульшового суглоба та очні та серцеві розлади за допомогою генетичних тестів. Проводьте регулярні огляди вашого улюбленця самостійно з малого віку та регулярно відвідуйте ветеринара.

Самоїд – це поєднання мисливської, сторожової, гончої і водночас сімейної собаки-компаньйона. Через таке поєднання різних обов’язків, які самоїди виконували, вони відрізняються вірністю і відданістю родині, і господарю, розумом і силою, допитливістю і впертістю з характером.

Джерела статті: інформація Американського Кінологічного Клубу (American Kennel Club).

Фото статті: Freepik, Pixels, Pixabay.