Все про Акіта-Іну: Характер, Звички, Догляд та Підхід у Вихованні

Акіта-іну – це порода, яка славиться своєю надзвичайною відданістю своєму господарю та родині. Вони люблячі та ласкаві в сім’ї, готові слідувати за кожним вашим кроком, і, здається, своєю місією вважають служити своєму господарю все своє життя. Вони розумні, мужні та сміливі, в той час вперті, самовільні, і можуть бути навіть агресивними з іншими тваринами, чи в незнайомих ситуаціях.

Особливості породи акіта-іну:

• Японська чистокровна порода, входить до 7 японських порід і вважається національним надбанням Японії
• Акіта має споріднену породу – американську акіту, яка була виведена в США
• Порода має мисливське походження і охоронні навички
• Вони мужні, сміливі та безстрашні, що також пояснюється їхнім походженням
• Мають домінантний, впертий та самодостатній характер, що вимагає належного виховання
• Водночас розумні, вигадливі, люблячі та віддані улюбленці, які обожнюють час з сім’єю і не переносять самотність
• Порода, яка линяє і потребує догляду за шерстю
• Не голосисті без причини

Фізичні особливості:

• Завдяки такому походженню акіти – це сильні собаки великого розміру, атлетичної, мускулистої тілобудови
• Висота: собаки 61 – 66 см
• Вага: 34 – 54 кг
• Тривалість життя: 11-15 років
• Найпоширеніший колір шерсті: палевий, білий, чорний

Походження породи

Порода акіта-іну має походження з острова Хонсю в регіоні гірської провінції на півночі Японії – Акіта, в честь якої собака і названа. Іну ж з японської означає “собака”.

Згадки про породу сягають 15 століття, хоча приписують їй існування і раніше. В ті часи порода використовувалась як мисливська для полювання на птахів та велику дичину (включаючи ведмедів). З часом перелік застосувань породи розширився і акіти служили як поліцейські та військові собаки, собаки-охоронці, бійцівські собаки.

В Японії акіта-іну вважається національно визнаною собакою Японії і є однією із семи порід, визначених як національне надбання. Крім цього акіта вважається оберегом удачі. Маленькі статуї акіта-іну часто дарують молодим батькам після народження дітей в знак їхнього міцного здоров’я, а хворим людям – для швидкого одужання.

В Америку порода акіта була завезена вже у 20-му столітті, де була виведена американська акіта шляхом схрещуванням акіти та німецької вівчарки. Американську акіту-іну в ті часи використовували військові як службову собаку.

Проте виведення американської акіти спричинило дискусії серед тих хто, підтримував японський стандарт породи.
Ці події затримали національне прийняття стандарту породи, яке відбулось вже в 1972 році, коли АКС (American Kennel Club – Американський Кінологічний Клуб) визнав породу акіти.

Японська акіта-іну та американська акіта-іну: різниця

Зараз найпомітнішою різницею між японською та американською акітою є розмір та колір шерсті:

• Американська акіта є більшою за розміром як у висоті, так і у вазі та за статурою.
• Обличчя американської акіти ширше та більш квадратне.
• Американська акіта найчастіше має шерсть з вкрапленням чорного кольору на обличчі.
• Хвіст в американської акіти менш закручений чим в японської.

В Японії та багатьох інших країнах світу американська акіта вважається окремою породою від японської акіта-іну. У Сполучених Штатах Америки та Канаді як американська акіта, так і акіта-іну вважаються однією породою з різницею в типі, а не двома окремими породами.

Акіта-іну та шіба-іну: різниця

Також акіту часто порівнюють і плутають з іншою японською породою шіба-іну. Основна зовнішня відмінність між породами– це те що шіба-іну собака середнього розміру, акіта – великого розміру.
Середня вага шіба-іну 11-15 кг, висотою 35-44 см. Через менший розмір собаки шіба-іну популярніші за акіт в Японії, оскільки більш адаптовані до життя в квартирі.
Обидві породи мисливсього походження, хоча поява шіба-іну за деяким джерелами датується раніше ніж акіти.
За характером шіба-іну більш дружні до інших тварин і легше піддаються тренуванню, водночас більш самостійні і не так прив’язані до господаря як акіти.

Характер акіти

Акіта – це порода, яка всіма своїми діями проявляє відданість, вірність та бажання служити своєму господарю.

Історія з фільму “Хатіко” зовсім не вигадка, а реальна історія, яка підкреслює надзвичайну відданість і прив’язаність цієї породи до свого господаря.

Люблячі, ласкаві та вигадливі в родині, вони будуть улюбленцем кожного члена сім’ї. Проте все ж їм потрібен один господар, з яким вони матимуть особливий зв’язок і взаєморозуміння. Вони готові не покидати вас ні на хвилинку і, здається, слідкувати за кожним вашим рухом і розуміють вас з одного погляду.

Без занять, ігор та без господаря акіти будуть дуже нудьгувати і проявляти негативні риси – гризти речі, проявляти агресію.

Мисливське походження дало акіті притаманну мужність, сміливість, непохитність перед ворогом, хто б це не був. В них є природна потреба охороняти і захищати свій дім і господаря. Акіти насторожливо ставляться до незнайомців, але загалом будуть раді гостям, якщо господар поруч. А у в разі небезпеки вони сповістять вас гавкаючи, хоча загалом вони не галасливі і не гавкають по дрібницях.

Натомість акіти мають свою особливість – бурмотіння чи бурчанні собі під ніс. Будьте готові акіта буде частенько нібито “розмовляти” з вами, висловлює свою думку з будь-якого приводу. Це тихе бурмотіння особливо весело чути від міцної, сильної на серйозної на вигляд акіти, які насправді в родині ще ті пустуни і люблять добре порозважатись.

Бурмотіння – це не остання особливість характеру акіти. Вони також полюбляють носити речі в роті чи, наприклад, іграшку, чи взяти в рота ваше зап’ястя, але не як вияв агресії, а задля якось цілі. Наприклад, щоб привести вас туди, куди потрібно акіті, наприклад, до повідця – на прогулянку, чи до тарілки – щоб поїсти.

Частково завдяки тому ж мисливському походженню, акіті притаманний домінантний і самодостатній характер – звідси їхня самовільність діяти на власний розсуд, якщо вони так вважають за потрібне, впертість та непослух.

Коли акіта відчуває слабкість чи брак впливу з боку господаря чи дисципліни загалом – вона починає відчувати себе головним членом в родині і не слухається господаря, як результат. Тому акіті потрібно відчувати домінантний вплив з боку господаря, але не через агресію та примушення чи постійні покарання, а через повагу, спокій та терпіння у вихованні.

Акіти дуже розумні і кмітливі, заохочення хорошої поведінки впливає на них позитивно, адже вони люблять догоджати господарю, коли це оцінюється.

Через такі особливості як мисливське походження та самодостатній характер акіта може не надто дружно ставитись до інших тварин, і навіть проявляти агресію, особливо до тварин чоловічої статі. Тому акіті особливо потрібна рання соціалізація і знайомство з іншими тваринами ще змалку.

Виховання

Щодо виховання, то акіта – це порода не для не досвідчених власників і людей, які не готові приділяти достатньо часу вихованню собаки.

Навчання акіти, незважаючи на те, що вони дуже розумні, займе більше часу, оскільки порода вперта та самовільна. Хоч це і може заважати навчанню, проте це частина їхньої особистості.
У вихованні самодостатньої акіти з власним домінантний характером потрібно проявляти повагу, терпіння, постійну дисципліну та винагороду, а не агресію, примус чи силу.
Адже такими методами ви не приборкаєте волелюбну акіту, а проявляючи повагу до собаки вона шануватиме вас також. Не забувайте, використовувати ласощі та хвалити вихованця, коли він йде вам на компроміс також.

Крім спільних тренувань та активностей, акіті важливо проводити час зі своєю сім’єю і бути завжди поруч. Оскільки акіта настільки віддана та вірна порода, зв’язок між господарем і собакою не повинен перетворюватись на відносини собаки та дресирувальника.

Важливим моментом у вихованні акіти, як вже зазначалось, є рання соціалізація у віці 3-4 місяців. Коли знайомство з іншими тваринами та людьми зменшить настороженість та агресивність акіти в незнайомих ситуаціях.
І, звичайно, тренування послуху та дресурі найкраще розпочинати також змалку з 4 місяців.

Підсумовуючи, потрібно бути готовим достатньо часу приділяти вихованню, щоб ваша акіта була контрольована, слухняна та неагресивна.

Догляд

Акіта схильна до частого линяння шерсті, особливо сезонного, два-три рази на рік. Хоча потрібно бути готовим, що навіть не в сезон линяння, ви будете знаходити шерсть.

Хутро акіти – з подвійним покриттям, при цьому підшерсток дуже щільний і плюшевий; верхнє шерсть коротка. Тому регулярне хоча б щотижневе розчісування і грумінг допоможе вичесати волосся, яке осипається.

Акіта має ще одну цікаву особливість породи – вони люблять вилизувати свою шерсть як коти. Проте незважаючи на це, акіта також потребує купання кожні три місяці або частіше за необхідністю.

Крім цьго, акіті потрібен регулярний догляд – щотижня чистити зуби, щоб уникнути карієсу. Якщо нігті не стираються природно, потрібно їх обрізати раз на місяць.
Також важливо перевіряти раз на тиждень вуха на наявність бруду, почервоніння або неприємного запаху, що може бути ознакою інфекції.

Як і з усіма породами, важливо почати проводити регулярний догляд за акітою в ранньому віці. Тоді цуценя сприйматиме це як за звичку і в дорослому віці.

Харчування акіти

Акіти собаки великого розміру і рекомендована доза для них від 3 до 5 склянок високоякісного корму на день. Але розмір їжі може варіювати від віку, комплекції та метаболізму вашого улюбленця, тому для вибору розміру та виду корму обов’язково проконсультуйтесь з вашим ветеринаром.

Також потрібно пам’ятати щодо харчування вашого цуценя акіти і дотримуватись рекомендацій. Оскільки цуценята ростуть швидко, якщо залишати їжу у вільному доступі, вони будуть переїдати і рости ще швидше, що своєю чергою спричиняє розлади кісток. Тому їхнє харчування потрібно контролювати і не перевищувати норму за кількістю та калорійністю.

Відносини з дітьми та іншими домашніми тваринами

Акіта обожнює свою родину і буде найвідданішим опікуном та другом дитині. Але найбільше порода підходить для сімей зі старшими дітьми. Коли діти також розуміють, як потрібно поводитись із собакою і поважають її, що особливо актуально для характеру акіти.

Але в будь-якому разі дорослі завжди повинні контролювати взаємодію між собаками та дітьми, і ніколи не залишати їх наодинці. А також обов’язково потрібно навчити дітей правильному поводженню з собакою, так само як навчати собаку правильному поводженню з дитиною.

Також акіта найкраще себе проявляє, коли є одним вихованцем в сім’ї, оскільки вони особливо агресивні з собаками чоловічої статі. Вони можуть проявляти агресивність по відношенню до інших собак чи переслідувати інших домашніх тварин, якщо їх не навчити належним чином змалку.

Активність

Завдяки своєму мисливському походженню, акіта – сильна, витривала порода з добре розвиненою м’язовою силою і середнім рівнем енергії.

Водночас крім мисливської функції акіта здавна вважались домашньою собакою, тому і в наший час вони чудово пристосовуються до домашніх умов будинку з подвір’ям чи квартири.

Вони не гіперактивні, але потребують середньої активності щодня – від 30 хвилин до 1 години. Швидкі прогулянки, легкий біг чи активні ігри у дворі будуть хорошими варіантами активностей. І, звичайно, до фізичних активностей потрібно додавати тренування та розумові вправи.

Здоров’я та часті захворювання серед акіти

Як правило, акіти здорові та не мають проблем, але, як і всі породи собак, мають ряд захворювання, до яких вони мають певну схильність.

Дисплазія стегна чи кульшового суглоба – стан, при якому кістка стегна не входить щільно в тазостегновий суглоб. Захворювання призводить до артриту та зношування суглобу з віком. Стан може проявлятись через біль та кульгавість однієї або двох ніг. Хоча на ранніх етапах собака може і не мати ніяких ознак хвороби. Тому рентгенологічне обстеження є найвірогіднішим способом діагностувати проблему. Також це захворювання може передаватись генетично, тому собак з таким відхиленням заборонено розводити. Тому важливо при виборі цуценяти переконатись завдяки генетичному тесту, що його батьки не мали схильностей до захворювання.

Шлунково-дилатаційна вульва, або здуття живота, є загрозливою для життя хворобою, яка поширена серед собак великого розміру з широкою грудною кліткою, таких як акіти.
Здуття живота виникає, коли шлунок роздувається повітрям або газом, і потім скручується за рахунок м’язів. В такому стані собака не може нормально відригувати або блювати, щоб позбутися зайвого повітря в шлунку. Це ускладнює нормальне постачання крові до серця, артеріальний тиск падає. Такий стан може спричинити гіпоталамічний шок у собаки, який загрожує життю без негайного медичного втручання. Для екстреного усунення зайвого повітря ветеринар може застосувати промивання шлунку, проколювання черевної стінки та препарати, які стимулюють перистальтику.
Ознаками, за якими ви можете визначити здуття живота в собаки є власне збільшення розміру живота, надмірна слинявість, слабкість, млявість та прискорений пульс. За таких ознак негайно зверніться до ветеринара.
Уникнути здуття живота можна розділяючи прийом їжі акіти на 1-2 невеликі прийоми. Ніколи не годуйте їх великою порцією за раз. Також слідкуйте, щоб після прийому їжі ваша акіта не мала надто багато активностей чи тренувань.

Сальний аденит є також досить поширеним захворюванням серед акіт що є генетичним станом який важко діагностувати, і який часто приймають за гіпотиреоз, алергію чи інші захворювання. При сальному дениті, сальні залози в шкірі, які виробляють шкірне сало, запалюються і з часом руйнуються. В результаті виробляється менше шкірного сала чим необхідно. Це призводить до сухості і лущення шкіри, і випадіння волосся на верхівці голови, шиї та спини.
В особливо ускладненому стані у собаки може бути потовщена шкіра та неприємний запах, разом із вторинними шкірними інфекціями. Діагностувати хворобу ветеринар зможе через біопсію шкіри. А саме лікування зазвичай консервативне.

Гіпотиреоз – це розлад щитоподібної залози, який іноді зустрічається серед акіт. Захворювання характеризується зменшеною функцією вироблення гормонів щитоподібної залоз, які впливають на багато процесів в організмі. Гіпотиреоз може мати такі ознаки як надмірне випадання волосся, ожиріння, млявість, гіперпігментація, піодермія та інші захворювання шкіри. Лікування передбачає гормональну терапію та дієти.

Прогресуюча атрофія сітківки (PRA) – це захворювання очей, яке іноді зустрічається серед акіт яке спричинює поступове погіршення стану сітківки і зору. Ознаками захворювання є сліпота собаки протягом ночі і погіршення стану зору протягом дня.

Тому, якщо ви плануєте завести акіту, при виборі цуценяти у заводчика, переконайтесь, що батьки цуценяти, не хворіли на ряд перелічених захворювань. Попросіть у заводчика результати таких рекомендованих тестів, як оцінка стегна, оцінка офтальмолога, оцінка щитоподібної залози.

Акіта – це, однозначно, сильна порода з власною особистістю, характером, волелюбністю. Вони розумні, грайливі в родині та насторожливі в незнайомому середовищі. Їхнє виховання як собаки з домінантний характером потребує терпіння, поваги, послідовності та часу. Тому потрібно бути готовим до цього. Але знайшовши, правильний підхід у вихованні в своїй акіти ви знайдете найвідданішого, люблячого, слухняного і вірного друга, який готовий служити вам все своє життя.

Джерела статті: матеріали Американського Кінологічного Клубу (American Kennel Club).