Доберман: собака-захисник та охоронець, яка стала люблячою сімейною породою

Слухати аудіо версію статті

Доберман – заслужено визнаний однією з найкращих порід собак-захисників. Витончений і могутній, з гострим розумом та гордістю, безстрашністю та пильністю, він вірний собака-захисник. Добермани – компактної витонченої статури водночас м’язисті, швидкі та потужні. Через своє захисне та охоронне призначення доберман отримав репутацію серйозного та агресивного захисника, проте таким він є лише для тих, хто дійсно має зловмисні наміри проти їхніх власників, тоді як в родині він люблячий та грайливий улюбленець

Фізичні особливості породи доберман

• Середня висота: чол. стать 66-72 см, жін. стать – 61-68 см
• Середня вага: чол. стать – 40-45 кг, жін. стать – 32-35 кг
• Поширені кольори: чорний, синій/блакитний, червоний та палевий
• Порода відноситься до середньо-великої за розміром
• Компактної витонченої статури водночас м’язисті, швидкі та потужні.

Особливості породи доберман

• Порода німецького походження
• Собака-компаньйон та робоча, службова порода з охоронними якостями
• Відноситься до 2ї групи FCI: Пінчери і шнауцери
• За темпераментом: розумний, пильний, безстрашний, впевнений, лояльний
• Є два стандарти породи: американський та європейський (трохи більший за розміром).

Походження породи

Доберман виник в Німеччині наприкінці 19 століття з першочерговим призначенням як сторожова собака. Їхнє точне походження невідоме, але вважається, що вони є сумішшю багатьох порід собак.

За однією з історій, наприкінці 19 століття, збирач податків і собачник на ім’я Луїс Доберман з міста Апольда в Німеччині, вирішив розводити собак, щоб мати собі вірного охоронця під час його небезпечної роботи. Результатом його селекційних експериментів став доберман-пінчер ще тих часів, який взяв прізвище свого селекціонера як ім’я породи. Проте, на жаль, немає записів про те, яких собак він використовував для створення породи. Але припускають, що предками могли бути ротвейлер, німецький пінчер і чорно-підпалий тер’єр. 

Наприкінці 19 століття німецькі заводчики продовжили розводити добермана, але в першу чергу вони були стурбовані функціональністю, а не зовнішнім виглядом, прагнучи зробити породу «суперсобакою». Спочатку розводили тільки найсміливіших, найрозумніших, найшвидших і найвитриваліших собак. 

Заводчику, на ім’я Отто Геллер приписують формування добермана в більш компанійську та сімейну собаку, а вже в 1900 році Німецький кінологічний клуб визнав доберман-пінчера породою.

Близько 1908 року доберман був завезений до США, а у 1921 році виник Американський клуб доберманів-пінчерів.  

Після 1921 року майже всі найкращі німецькі представники та потомство породи були привезені до Сполучених Штатів. Більше того з початком Другої світової війни порода доберман знову опинився на межі зникнення в Німеччині через відсутність у людей можливості забезпечити існування собак. Багато хто вважає, що якби американці раніше не привезли достатню кількість собак в США, порода б вимерла.

Також щодо найменування породи, у середині 1900-х років німці виключили слово пінчер (pinscher) з назви, а британці викинули його через кілька років.

Протягом багатьох років особливо у 20 столітті селекціонери працювали, щоб зменшити вплив гострої особистості захисника добермана у бік сімейної породи з охоронними навичками – доберман захищає свою сім’ю та дім, але ласкавий і відданий компаньйон.

Особливості характеру

Доберман – це поєднання водночас елегантності та витонченості і масивності та потужності водночас. За свою благородну зовнішність та легкість рухів в минулому доберман отримав репутацію королівської особи в собачому королівстві. 

Попри свою елегантність та спокійний вигляд, добермани – енергійний спортсмен, який потребує багато вправ, ігор та чудово справляється у собачих видах спорту, таких як слухняність, трекінг і спритність.

Добермани – компактної витонченої статури водночас м’язисті, швидкі та потужні.

Але ще важливіше для нього – це щоденні довгі прогулянки зі своїм господарем, корисні як для його фізичного та психічного здоров’я. Адже добермани дуже прив’язані та віддані господарю. 

Добермани пильні, уважні, розумні та легко навчаються і швидко реагують. Вони добре відчувають своїх людей, і стають люблячими та надійними друзями. Добі безстрашні, але не “задираки”, спокійні за темпераментом і проявити агресивність та захист можуть лише за наявних на це причин. 

Однак добі сильні за характером собаки і можуть навіть стати надто самостійними, впертими та некерованими. Адже за своїм призначенням це порода-охоронець та захисник, яка може взяти на себе роль господаря вдома, якщо не побачить його у своєму власнику. Тому раннє, послідовне з позивним заохоченням та повагою до тварини виховання та навчання матимуть вирішальне значення для становлення впевненого і водночас слухняного улюбленця. 

Крім всього, доберман – сімейна собака, вони не переносять самотність довгий час, і тим більше проживання у вольєрі, як хибно може спасти на думку, враховуючи їхнє охоронне призначення породи. Вони найкраще проявляють себе поряд з родиною, будучи милими серед своїх людей та вміючи добре всіх розважити. Добермани відкриті, доброзичливі та ніжні (незважаючи на свій серйозний вигляд) в родині як з дорослими так і з дітьми і легкість стануть найкращими друзями. Природньо вони відчувають себе захисником своєї родини і будуть захищати свою сім’ю та територію, якщо відчують небезпеку.

До того ж, добермани успішно служать та виконують поліцейську та військову роботу, займаються кінологічним спортом, а також звичайно як охоронці сім’ї та компаньйони.

Крім того, стереотипно багато людей сприймають доберманів як дуже агресивних і злих, і хоч вони не є таки, варто бути готовим до такого відношення та завжди гуляти на повідцю в людних місцях.

Виховання

Найважливішим аспектом у вихованні доберману є раннє, послідовне навчання з позитивним заохоченням при правильному виконанні з допомогою смаколиків та похвали. 

Їм також потрібно багато розумових занять, щоб не нудьгувати та не спрямовувати свою енергію в деструктивну поведінку. І загалом, це чудовий вибір для вольового власника, який міг присвятити їм достатньо часу.

Соціалізація, починаючи з щенячого віку, є обов’язковою, як і навчання базових команд слухняності. Для соціалізації поступово ходіть з цуценям в різні місця та знайомтеся з іншими тваринами та людьми. Тоді добре соціалізоване цуценя добермана буде чудовим домашнім улюбленцем і компаньйоном, як для сімей з іншими собаками та дітьми, так і загалом вірним і відданим членом сім’ї.

Навчання слухняності та соціалізація позитивно вплине на становлення впевненого в собі та всебічно розвиненого собаки.

Догляд

Незважаючи на те, що доберман – це порода яка не вимагає надто багато уваги для свого догляду, все ж є певний регулярний догляд, якого собака потребує. Легке щоденне прочісування щіткою з короткою щетиною або рукавицею для шерсті збереже його шерсть блискучою та рівномірно розподілить шкірні олії по шкірі. Добермана не потрібно часто купати і буде достатньо купань раз в 2-3 місяці. Кігті також слід стригти нігті принаймні раз на місяць і регулярно чистити зуби, найкраще щоденно або ж принаймі 1-2 рази на тиждень. Нарешті, вуха слід обережно протирати кожні кілька днів паперовим рушником змоченим водою або дитячою олією. 

Також добермани погано переносять холод, тож стовідстково не створені для проживання на дворі чи у вольєрі. Їм потрібен дім із надійно огородженим двором для їхньої безпеки та безпеки людей і тварин, які випадково заходять на їхню територію.

Їх не можна залишати одних на тривалий період часу або відводити на задній двір як собаку. Їх також не слід приковувати. Добі має бути частиною їхньої родини, брати участь у всіх сімейних заходах.

Відносини з іншими тваринами та дітьми

Так як добермани дуже прив’язана до своєї сім’ї порода, вони так само чудово ладнають з дітьми, і незважаючи на свою серйозність грайливі і готові до гри з малими господарями. Але враховуючи розмір породи, найкращими друзями вони будуть з дітьми трохи старшого віку. Проте завжди контролюйте взаємовідносини між дітьми та собаками.

Здоров’я та можливі проблеми

Хоча добермани в цілому здорові, існують певні проблеми, до яких ця порода схильна. 

Генетичні захворювання, які часто зустрічаються серед породи, включають дисплазію кульшового суглоба, дилатаційну кардіоміопатію (або збільшене серце), хворобу фон Віллебранда (порушення згортання крові), прогресуючу атрофію сітківки, альбінізм і гіпотиреоз (проблема зі щитоподібною залозою). 

Тому відповідальні заводчики перевіряють своїх собак для розведення на відсутність цих захворювань за допомогою тестування на рекомендовані медичні тести на здоров’я від Національного клубу породи:

• Оцінка стегна
• Оцінка щитовидної залози
• ДНК-тест на хворобу фон Віллебранда
• Кардіологічний огляд
• Оцінка офтальмолога

Хвороба фон Віллебранда

Це спадковий розлад крові – стан, який порушує нормальну здатність крові згортатися. Основним симптомом є сильна кровотеча після травми або операції. Інші симптоми можуть бути у вигляді носової кровотечі, кровоточивості ясен або кровотечі в шлунку чи кишечнику. На жаль, єдиним способом лікування є переливання крові здорових собак, оскільки лікування немає. Однак більшість собак із хворобою фон Віллебранда можуть вести нормальний спосіб життя, якщо знати про цю умову. Проте собак з таким захворюванням не слід розводити, оскільки захворювання передається генетично.

Дисплазія кульшового суглоба – це інше спадкове захворювання, при якому стегнова кістка не щільно прилягає до тазостегнового суглоба, і може призвести до артриту. Собаки з прогресуючим рівнем захворюваності можуть виявляти біль і кульгавість на одній чи обох задніх лапах, але інші не виявляють зовнішніх ознак дискомфорту. Рентгенівський скринінг є найбільш надійним способом діагностики проблеми. При ранній дисплазії артрит може розвинутися з віком собаки, а у собак із зайвою вагою артрит може розвинутися ще в молодому віці. Тому якщо ви помітили якісь з перелічених ознак у свого улюбленця  найкраще не відкладати візит до ветеринара поки вилікувати захворювання ще можна, або стабілізувати стан і уникнути прогресу захворювання. Тоді як у складних випадках необхідне хірургічне втручання. 

Прогресуюча атрофія сітківки (PRA) 

Це захворювань очей, які впливає на поступове погіршення стану сітківки. Перші симптоми можуть проявитись у віці від трьох до п’яти років у вигляді розширення зіниць чи нічної сліпоти. Коли хвороба прогресує, то собака може втратити зір повністю. Але багато хворих собак добре пристосовуються до свого обмеженого або втраченого зору, і можуть вести нормальний спосіб життя. Але дане захворювання може бути спадковим тож собак які хворіють ним, не можна розводити. 

Гіпотиреоз

це розлад щитоподібної залози, який, як вважають, викликає такі захворювання, як епілепсія, випадання волосся, ожиріння, млявість, темні плями на шкірі та інші захворювання шкіри. Лікується медикаментами та дієтою.

Синдром Воблера

Синдром Воблера – ще одне спадкове захворювання, поширене серед доберманів, уражені яким собаки страждають від компресії спинного мозку. Такий стан може бути спричинений нестабільністю шийного відділу хребців або неправильним формуванням спинномозкового каналу. Надзвичайними симптомами є біль у шиї та параліч ніг. Хірургічне лікування викликає гострі дискусії, оскільки в деяких випадках стан може рецидивувати навіть після такого лікування.

Альбінізм

Альбінізм – це генетичний стан, який впливає на добермана. Альбінос – це тип собаки, у яких біла шерсть з рожевою шкірою і носом, блакитними або світлими очима. Альбіноси чутливі до сонячного світла і можуть страждати від різних захворювань, включаючи рак і проблеми з очима. Не можна розводити собак-альбіносів.

Заворот шлунка

Також називається здуттям живота, це небезпечний для життя стан, який може вражати великих собак і особливо з глибокою грудною кліткою, як у доберманів. Такий стан виникає, коли шлунок розтягується газом або повітрям, а потім скручується (закручується). Тоді собака не може відригнути або вирвати, щоб позбутися надлишку повітря в шлунку, і нормальне повернення крові до серця утруднено. При цьому артеріальний тиск падає, і собака впадає в стан шоку. Без негайної медичної допомоги собака може померти.

Собаки які харчуються один раз на день, їдять швидко, п’ють великі об’єми води після їжі чи інтенсивно займаються спортом після їжі, особливо знаходяться під ризиком. Крім того здуття живота частіше зустрічається у літніх собак. Запідозрити здуття живота можна, якщо у вашої собаки роздутий живіт, у неї надмірно слинотеча та блювота, але вона не рве. Іншими ознаками може бути, що вони також можуть бути неспокійними, депресивними, млявими та слабкими, з прискореним пульсом. Важливо якомога швидше доставити собаку до ветеринара, якщо ви бачите ці ознаки.

Підсумовуючи, доберман – чудова сімейна собака-компаньйон з відмінним охоронними навичками та чудовими якостями для роботи як службова собака. При цьому вони дуже люблячі та прив’язані до родини, милі та грайливі зі своїми людьми і дуже віддані. Це чудова порода для людини яка любить активність, послідовна в своїх діях та знає основи виховання, чи готові їм навчатися. І тоді добі точно стане найкращим вашим другом.