Aмериканський Пітбультер’єр: Походження, Характер та Особливості

Американський пітбультер’єр – сімейна порода, відома як найкращі собаки-няньки, які чудово ладять з дітьми і дуже люблячі і прив’язані до своєї родини. Водночас ще досі існують міфи, які стверджують, що ці життєрадісні, лагідні та ніжні домашні улюбленці можуть бути небезпечними чи агресивними до людей, які ми далі розвіюємо в статті.

Про що в статті

Особливості породи американський пітбультер’єр

Собака-компаньйон з мисливським походженням у минулому
Походять від порід груп: буль та тер’єрів, староанглійський бульдог, староанглійський тер’єр
Історична батьківщина породи Британські острови
Порода не визнана Американським кінологічним клубом, проте визнана Британським кінологічним клубом
Поширені назви породи: пітбуль; пітбультер’єр, АПБТ
Порода універсальна як для занять спортом, служби, вівчарства та ролі сімейної породи
Часто породу плутають з американським стаффордширським тер’єром, американським бультер’єром
Часто породі пітбульте’рєрів приписують агресивність до людей – що є міфом, адже порода дуже сімейна, і орієнтована на людей.

Фізичні особливості

Атлетичні та міцної статури
Середня вага породи 25-32 кг
Середня висота породи 43-48 см
Короткошерста порода
Мають середній рівень активності
Тривалість життя: від 12 до 16 років

Походження породи американського пітбультер’єра

Американський пітбультер’єр є однією з так званих порід булів, які часто називають пітбуль. Тоді як назва «пітбуль» – це не одна порода, а термін, який використовують для опису американського пітбультер’єра, бультер’єра, американського стаффордширського тер’єра та стаффордширського бультер’єра – представників булів.

Порода американського пітбультер’єра – це порода собак, визнана Об’єднаним клубом собаківництва та Американською асоціацією собаківників, але не визнана Американським кінологічним клубом. Це собаки середнього розміру, розумні, короткошерсті, міцної статури, чиї ранні предки походили з Британських островів. Там вони були виведені ще на початку 19 століття для допомоги фермерам в ловлі дикої великої рогатої худоби.

Пітбультер’єри походять від двох груп – буль та тер’єри – тоді селекціонери почали схрещувати бульдогів і тер’єрів. В результаті вони хотіли розробити собаку, яка поєднувала б веселий характер, сміливість та спритність тер’єра та силу, міцність та вольовитість бульдога. Такими і вийшла порода пітбультер’єрів.

На жаль, в 19 столітті виникла і зросла популярність спорту боїв собак з дикими тваринами як цькування биків і ведмедів, в яких залучали пітбультер’єрів. В 1835 році ці бої були заборонені, як незаконні та жорстокі знущання. Але на їх місці виникли не менш жорстокі собачі бої, де так само використовували пітбулів. І часто через таке минуле поширений міф, що собача агресія ввійшла в генетичну лінію пітбулів. Проте навіть в ті часи пітбулі вважались не агресивними до людей, а навпаки безстрашно виконували будь-які команди. На щастя, бої стали забороненими, а порода набула більше статусу сімейного ніжного улюбленця і охоронця.

До Сполучених Штатів порода пітбультер’єрів була завезена іммігрантами, де вона не залишилися непоміченими фермерами та власниками ранчо, які використовували своїх пітбулів для вигнання та загнання своєї худоби, для відлову напівдикої великої рогатої худоби та свиней, для полювання, вигнання та як сімейних улюбленців.

Така універсальність породи американського пітбультер’єру вплинула на те, що зараз це так само універсальна порода, яка успішно змагається у Obedience, Rally Obedience, Tracking, Agility, Lure Coursing, Dock Jumping і Weight Pulls, а також Conformation.
У 1898 році Британський кінологічний клуб назвав цю породу собак американським пітбультер’єром. AKC так і не визнав цю породу офіційно (очевидно через історичне минуле породи і участі в боях), проте на початку 1930-х визнав їхнього близького родича – американського стаффордширського тер’єра.

Американський пітбультер’єр: характер

Американський пітбультер’єр – це, однозначно, собака-компаньйон і сімейна порода, яка дуже орієнтована на людину. Виведені для «приманки» на биків, ця порода і отримала назву породи биків (“bully type” – більше поширена ця назва в США). З часом порода перетворилась на універсальних фермерських собак, ще більше прив’язуючись до людей, а згодом перетворились на «собак-нянь». Пітбультер’єри дуже лагідні, турботливі і ніжні з дітьми, і не менш люблячі і прив’язані до своєї родини.

За характером пітбультер’єри також життєрадісні, вигадливі і грайливі. Крім цього вони наполегливі, впевнені, сміливі та завзяті. Завдяки таким рисам пітбулі чудово себе проявляють в спорті, змаганнях та послуху.

Водночас вони можуть бути впертими, вольовими та з проявами власної думки та характеру, з чим господарю доведеться справлятися з допомогою послідовного навчання та виховання.

До того ж порода пітбультер’єрів надзвичайно розумна, кмітлива, легко засвоюють команди та навчання. Вони мають шалене життєлюбство і люблять бути причетними до всього, що відбувається навколо них.

Незважаючи на поширений міф, що пітбультер’єрів, та і загалом група так званих биків (до якої входять і стаффордширські тер’єри), вважають агресивними та небезпечними породами, через те, що часто саме їх використовували в собачих боях. Дійсно, ці собаки справді сильні, відважні та слухняні, що необхідно, щоб бути сильним конкурентом в бою.

Але насправді в них врівноважений, спокійний темперамент. Більше того вони досить емоційно вразливі до будь-яких проявів жорсткості чи байдужості до них.

Пітбультер’єри віддані та люблячі домашні улюбленці і чудово ладнають з іншими тваринами за умови ранньої соціалізації, як і у випадку з будь-якої іншою породою. Більше того, вони дуже соціальні, доброзичливі до незнайомців чи нових знайомих, і навряд чи будуть відмінним охоронцем через свою доброзичливість та відкритість. Дітей пітбультер’єри обожнюють, як і проводити з ними час, і глядіти їх, через що ця порода навіть отримала звання “собаки-няні”.

Проте далеко не всі знають про справжній характер пітбультер’єрів, який ховається за серйозною зовнішністю та складним минулим. Як власник цієї породи, будьте готові, що деякі люди можуть бути негативно налаштованими до вашої собаки. До того ж, в деяких країнах та штатах ця порода віднесена до заборонених.Звичайно, пітбультер’єри не агресивні за своєю породою, і не кидаються на всіх тварин, яких вони зустрічають, як часто можуть думати про них. Проте у випадку агресії на них вони будуть захищатись чи захищати свою родину до останнього – їхня наполегливість, сміливість і відчайдушність не знає меж. І, звичайно, якщо собака не була соціалізована чи спеціально проводилось її цькування на інших, вона буде агресивною по відношенню до інших. І тут справа не в породі, а підході до виховання.

Особливості виховання пітбультер’єра

Американські пітбультер’єри потребують послідовного, справедливого та врівноваженого навчання та виховання. Вони бувають вперті та владні, тому у вихованні важливо зберігати терпіння та послідовність. Також соціалізація, тобто знайомство цуценяти з іншими тваринами, людьми, місцями, та раннє виховання вже з 3 місяців допоможе позбутись цих негативних рис і будь-яких проявів агресії до інших тварин.

Хоча через ці риси виховання пітбультер’єра може здатися не простою справою, насправді, вони кмітливі, прагнуть догодити господарю і завжди сповнені ентузіазму. Тому їх навчати – одне задоволення.Але найголовніше – пітбультер’єри потребують також багато уваги від свого господаря та родини і не витримують лишатись на довго самі. Тому якщо ви плануєте цілий день проводити на роботі, підбультер’єр може бути не найкрщим вибором породи для вас обох.

Активність породи

В середньому 1-1.5 години в день активних прогулянок та вправ для них буде достатньо, щоб підтримати себе в чудовій формі. Але пітбулі будуть завжди готові підтримати вас у будь-якій активності. Також вони чудово проявляють себе в спорті, змаганнях завдяки своїй атлетичності, міцності та спритності.

Особливості у догляді

Підбультер’єри – власники короткої і блискучої шерсті, жорсткої на дотик, яка буває всіх кольорів – червоного, синього, коричневого, сірого, чорного і білого, тигрового.

Короткошерсті пітбулі не вимагають складного догляду та мають шерсть, яку легко вичісувати та підтримувати в чистоті, час від часу купаючись. Чищення жорсткою щіткою 1-2 рази в тиждень допоможе вичесати волосся, що випало, та розподілити шкірні олії.

Чистіть зуби вашому пітбультер’єру принаймні два-три рази на тиждень, щоб видалити накопичений зубний камінь і бактерії.

Ще однією частиною догляду є догляд за кігтями. Підстригайте кігті один-два рази на місяць, якщо ваша собака не зношує їх природним чином, щоб запобігти підривам нігтів та іншим проблемам. Якщо ви чуєте клацання нігтів по підлозі, це означає, що вони занадто довгі. Але не намагайтесь зістригти кігті занадто коротко – вони мають кровоносні судини, і якщо ви ріжете занадто далеко, ви можете викликати кровотечу і проблеми з собакою при наступному підстриганні.

Також щотижня витирайте та перевіряйти вуха на наявність почервоніння або поганого запаху, що може свідчити про інфекцію. Не вставляйте нічого, як от ватні палочки, в слуховий прохід; достатньо просто почистити зовнішнє вухо.

Американський пітбультер’єр та американський стаффордський тер’єр: різниця між породами

Часто говорять, що американський пітбультер’єр – це те саме, що американський стаффордширський тер’єр. Інші, так само рішуче, кажуть, що це зовсім інші породи.

Плутанина між двома породами почалася з рішенням AKC на початку 1930-х років дати нове ім’я американському пітбультер’єру як американський стаффордширський тер’єр, щоб відокремити його від минулого бійцівської породи. І відповідно через це американський пітбультер’єр не був визнаний AKC, тоді як американський стаффордширський тер’єр був визнаний.

Насправді, відмінностей між породами не багато, але вони все ж є. Пітбультер’єри більш

Щодо зовнішності, то американський пітбультер’єр трохи більший та атлетичніший чим стаффордський тер’єр і можуть вимагати більше активностей. На цьому більшість відмінностей в зовнішності завершуються.

По характеру та темпераменту обидві породи також схожі. Пітбультер’єри часто вважаються ще більш прив’язаними до родини, ніжнішими та турботливішими до дітей чим амстафи і більш вразливими до самотності чи жорстокості. Також через це пітбультер’єри менш привітні до інших домашніх улюбленців, чим амстафи, і краще відчувають себе єдиним вихованцем в сім’ї.

Особливості здоров’я американського пітбультер’єра

Американські пітбультер’єри, як правило, здорові, але, як і всі породи, вони схильні до певних захворювань. Про них важливо знати, якщо ви розглядаєте цю породу.

Дисплазія кульшового суглоба

Цей стан є порушенням нормального розвитку кульшового суглоба, коли він не стає в тазостегнову лунку в правильну позицію. Це захворювання спричинене неправильним формуванням тазостегнових суглобів, що може передатись спадково або з віком, і може призвести до артриту.

Проблема з дисплазією та артритом полягає в тому, що хвороба майже не виліковується. Лише в запущених випадках операційне втручання зможе покращити стан собаки. Тоді як консервативне лікування може лише полегшити стан.

Тому собакам, яких планують розводити, обов’язково потрібно зробити тест на відсутність захворювання і перевірити його наявність, якщо ви купуєте цуценя – собаки, які страждають від хвороби, не можуть розводитись.

Алергія

Алергія досить поширена серед APBT. Шкірні алергії можуть бути спричинені такими алергенами, як їжа (включаючи яловичину, рис, пшеницю та кукурудзу) трава, пилок, пил, блохи. Алергія може викликати сильний шкірний свербіж і дискомфорт, це означає, що собаки можуть чухати чи гризти себе навіть до кровотечі. Це може призвести до того, що в пошкодженій тканині можуть розвинутися вторинні інфекції.

Для лікування алергії, насамперед, необхідно визначити причину з ветеринаром і, якщо це можливо, видалити з оточення собаки. Ветеринар допоможе зменшити симптоми алергії за допомогою ліків.

Гіпотиреоз

Це стан дисфункції щитовидної залози, який призводить до дисбалансу гормонів в організмі і в результаті до надмірної ваги, випадання і погіршення стану шерсті, проблем з репродуктивною системою та інших проблеми. Зазвичай це виникає у собак середнього і старшого віку, і коргегується щоденним прийомом ліків, які зможе призначити вам ветеринар.

Захворювання серця

Хвороби серця також зустрічаються серед пітбультер’єрів. Найчастіше зустрічається аортальний стеноз – стан, спричинений аномальним звуженням тракту між лівим шлуночком і аортою. Хвороба спричиняє ускладнення руху крові з лівого шлуночку і підвищує тиск між лівим шлуночком і аортою. Це вроджений порок серця, тобто хвороба з народження.

Найнебезпечніше – це те, що деякі собаки мають дуже незначні або жодних симптомів захворювання тоді як інші можуть мати мало енергії, швидко втомлюватись, віддишку, підвищене серцебиття.

Найпершою ознакою можливого захворювання може бути шум у серці, яке може прослухати ваший ветеринар. Рентген грудної клітки та електрокардіограма можуть підтвердити чи спростувати діагноз. Причому хвороба не лікується остаточно, а ліки лише допоможуть контролювати стан.

Незалежно від того, наскільки здорова ваша собака, коли ви вперше привели її додому, ви повинні бути готові до будь-яких проблем, які можуть виникнути протягом її життя.

Американський пітбультер’єр – чудова сімейна порода та порода-компанйон, яка віддано служитиме і любитиме вас та вашу родину понад усе. Незважаючи на свою серйозну зовнішність,пітбультер’єр – це ніжний і ласкавий домашній улюбленець, які даруватиме вам свою любов та життєрадість щодня. І точно займе місце найкращого улюбленця у вашому серці.

Джерела статті: Матеріали американського кінологічного клубу (American Kennel Club).

Джерела фото: Pixabay, Pexels.